Щепити чи не щепити, що, кому і коли?
Чому важливо регулярно робити аналізи та відвідувати лікарів?
Чого бажано уникати Вашій дитині?
Дитині виповнилося 18 років, що робити?
Щепити чи не щепити, що, кому і коли?
Зараз ми з Вами поговоримо про питання щеплення у дітей з ревматичними хворобами, тобто про питання, яке викликає найбільш активну дискусію в батьківському суспільстві в останні чверть століття. Як відомо, вакцинація (щеплення) – це введення до організму людини хвороботворного мікробу (вірусу чи бактерії) або його продуктів життєдіяльності, яка проводиться щоб викликати імунну відповідь організму та запобігти розвитку інфекції в подальшому. Протягом більше, ніж 200 років, багато вчених доводили таку можливість. При вакцинації використовують мікроорганізми або убиті, або ослаблені (напівживі, нездатні викликати хворобу). Сьогодні вакцинація остаточно визнана Всесвітньою організацією охорони здоров’я найбільш ефективним методом профілактики інфекцій. З 70-х років минулого століття сформувалась основна концепція вакцинації: епідемічної безпеки (тобто відсутності епідемій) можна досягти завдяки високому охопленню населення (не менше 95 % людей) профілактичними щепленнями та наявності гарної імунної відповіді у 90 % вакцинованих (Global Vaccine Action Plan 2011–2020). Сьогодні людству доступні вакцини до таких найважчих інфекційних хвороб: холери, лихоманки Денге, дифтерії, гепатитів А, -В, -Е, гемофілюс-інфлюенца-вірусу, папіломавірусу людини, грипу, японського енцефаліту, малярії, менінгококу, пневмококу, кору, червінки, кашлюку, ротавірусу, правця, тифу, туберкульозу, жовтої лихоманки, вірусу вітряної віспи та оперізуючого герпесу, COVIDу, а також розроблюються вакцини проти десятків інших інфекцій. Саме завдяки постійній розробці нових вакцин ми маємо змогу захистити якомога більшу кількість наших дітей від величезної кількості хвороб.
Як же та за якими принципами використовують щеплення для упередження розвитку інфекційних хвороб? Існують певні ситуації, коли людину вакцинують: планова профілактика самих важких інфекційних хвороб у дітей, імунізація людей в вогнищі інфекції та додаткове щеплення людини, яка хворіє на інші хвороби, для якої ці інфекції будуть ще більше небезпечні (за станом здоров’я).
За станом «життєздатності» та «хворобоздатності» мікробу, що входить в вакцину, їх розділяють на живі та неживі (вбиті, або ті, що включають лише шматочок мікробу або його знешкоджений токсин). Живі – це БЦЖ, оральна поліомієлітна вакцина, вакцина проти кору, червінки та паротиту, вакцина проти вітряної віспи. Решта є неживими вакцинами.
І тут виникає найбільш часте питання, чи викликають живі вакцини інфекцію, що агресивна та здатна передаватися іншим людям??? Для того, щоб це визначити, проведено багато досліджень, які показали, що, не зважаючи на те, що окремі симптоми інфекції можуть з’являтися після щеплення, проте важкі форми інфекційної хвороби ніколи не розвиваються, їх життєнебезпечні ускладнення не виникають, також ані кір, ані червінка, ані епідемічний паротит (свинка), ані туберкульоз в жодному випадку не розвивалися після контакту з людиною, яка була попередньо щеплена ослабленими живими мікробами. Вітряна віспа після використання вакцин LZV та VZV може передаватися від щепленої людини та від матері до плоду, тому не рекомендується вагітним.
Для того, щоб будь-які ліки та вакцини можна було використовувати в Україні, їх обов’язково додатково перевірять та реєструють.
Зареєстровані в Україні вакцини
| КДП (кашлюк, дифтерія, правець) | Гексаксим, інфанрікс гекса пентаксим, Пента Хіб, інфанрикс ІПВ Хіб, інфанрикс, бустрикс, бустрикс поліо, АКДП індія, АДП-м Індія, АКДП біолік АДП Біолік, АДП-м біолік, дифтет ДТ |
| Поліомієліторальна (ОПВ)інактивована (ІПВ) | Гексаксим, інфанрикс гекса, пентаксим, інфанрикс ІПВ Хіб, тетраксим, інфанрикс ІПВ, бустрикс поліо, імовакс поліо, поліовакцина SSI, поліо Сабін |
| Гепатит В | Енджерикс В дитячий, енджерикс В дорослий, еувакс-В, гексаксим, інфанрикс Гекса, пента Хіб, Твінрикс |
| Hib (гемофілюс інфлюенца) | Гексаксим, інфанрикс гекса, пентаксим, пента Хіб, інфанрикс ІПВ Хіб, хіберикс |
| КЧП (кір, червінка, паротит) | Пріорикс, ММР вакспро |
| пневмокок | превенар 13, синфлорикс |
| менінгокок | німенрикс, менактра |
| ротавірус | ротарикс |
| грип | Ваксігрип тетра, ваксігрим, ДжіСі Флю Квадрівалент, ДжіСі Флю, інфлувак |
| гепатит А | Хаврикс 720, хаврикс 1440, твінрикс |
| вітряна віспа | Варилрикс |
| вірус папіломи людини | Гардасил, церварикс |
| сказ | Індіраб, верораб |
| жовта лихоманка | Стамарил |
| черевний тиф | Тіфім Ві |
| кліщовий енцефаліт | Тіко Вак (ФСМЕ-імун) |
Щелення в Україні здійснюють виключно згідно НАКАЗу МОЗ України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України
10 жовтня 2011 р. за № 1159/19897 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів (чинний)» Із змінами і доповненнями, внесеними
наказами Міністерства охорони здоров’я України
від 11 серпня 2014 року N 551,
від 26 вересня 2016 року N 996,
від 18 травня 2018 року N 947,
від 1 лютого 2019 року N 280,
від 23 квітня 2019 року N 958,
від 11 жовтня 2019 року N 2070 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1159-11/page Чинний Редакція від 06.01.2017, підстава z1649-16
Розділ «вакцинації за віком» в цьому наказі відповідає іншим Європейським рекомендаціям про планові профілактичні щеплення дітей (здорових і хворих) і передбачає, що в певний час Вашій дитині будуть введені наступні вакцини. Ці введення звуться «вакцинація за Національним календарем щеплення».
| 1 день | ВГВ | |||||
| 3-5 день | БЦЖ | |||||
| 1 міс | ВГВ | |||||
| 2 міс | КДП | IПВ | Hib | |||
| 4 міс | КДП | IПВ | Hib | |||
| 6 міс | ВГВ | КДП | OПВ | |||
| 12 міс | Hib | КЧП | ||||
| 18 міс | КДП | OПВ | ||||
| 6 рік | ДП | OПВ | КЧП | |||
| 7 років | БЦЖ | |||||
| 14 років | OПВ | |||||
| 16 років | ДП |
В подальшому щеплення не мають припинятися, так, введення вакцини проти правця та дифтерії проводиться всім людям кожні 10 років. Додатково пропонується щорічна вакцинація проти грипу людям з груп вищого ризику захворюваності, хронічно хворим, особам, що планують вагітність, людям похилого віку, військовослужбовцям, медикам, будівельникам, тощо. Медичних працівників, військовослужбовців, персонал та пацієнтів закритих закладів, персонал сфери послуг, спортсменів, ВІЛ-інфікованих, хворих на онкологічні захворювання та тих, що мають печінкову недостатність, а також осіб, які часто подорожують, додатково вакцинують проти гепатиту В.
Щеплення за епідемічними показами проводиться при контакті дитини з хворим на грип, дифтерію, правець, гепатити А, -В, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, червінку, менінгококову інфекцію, туляремію, бруцельоз, гарячку Ку, кліщовий енцефаліт, чуму, сибірку, черевний тиф, жовту лихоманку, сказ, та інші хвороби або під час епідемії зазначених хвороб.
Коли ми говоримо про щеплення за станом здоров’я, мається на увазі, що діти, які хворі на ВІЛ та інші імунодефіцити, цукровий діабет, хронічні хвороби легенів (включаючи бронхіальну астму), серцево-судинної системи, печінки, нирок, після трансплантації органів та онкохворі підлягають додатковому введенню вакцин.
Щоб посилити імунну відповідь і досягти максимального захисту проти інфекції, кожна вакцина вводиться декілька разів. Для того, щоб дитині проводилося менше неприємних введень, розроблені комбінації вакцин, тобто, роблячи один «укол» можна захистити дитину одразу від 2-х до 6-ти інфекцій. Також можна водночас ввести кілька вакцин в різні ділянки тіла. Як це грамотно зробити може підказати Ваш лікар. Відповідь на щеплення при такій практиці не зменшується, оскільки кожної миті ми контактуємо з мільйонами інфекційних агентів в звичайному житті і організм людини здатний захищати себе водночас від багатьох мікробів, чи не так?
Існує упередження, що вакцини містять алергени. Частково, це так, проте дуже маленьку кількість. Так матеріал (частинки вірусів) для противірусних вакцин (КЧП, вітряна віспа, грип, жовта лихоманка) вирощують на куриних яйцях і тому вони вміщують незначну кількість яєчного білку, АКДП/АаКДП містять лактозу, вакцина проти гепатиту B – дріжджі, деякі мають в своєму складі сліди желатину та латексу. Проте це не означає заборону їх використання навіть у тих рідкісних випадках, коли Ваша дитина має доведену (за даними спеціального обстеження) справжню алергію проти цих речовин. В таких ситуаціях вакцини вводяться за певними правилами, і як це зробити підкаже Ваш лікар.
Також ви всі – свідомі батьки, і вже, безумовно, багато читали про небажані явища, що можуть бути після щеплення. Проте всі-всі небажані ефекти вакцинації взагалі, включаючи такі безпечні, як місцеве почервоніння шкіри чи підвищення температури, зустрічаються не частіше, ніж в однієї дитини з багатьох тисяч, а важкі ускладнення – значно рідше. Частота цих небажаних явищ добре відома лікарям, оскільки є спеціальні реєстри, куди вносяться всі небажані події після введення вакцин у всьому світі. Для того, щоб цього не відбулося, лікар ретельно оглядає Вашу дитину перед щепленням, детально опитує Вас, щоб знати про здоров’я Вашої дитини, щоб впевнитися, що саме зараз у Вашої дитини ризиків небажаних подій немає. Оскільки Ви і лікар приймаєте спільне рішення, завжди Вас попросять підписати спеціальну форму (інформовану згоду), яка однакова для всіх. Таке підписання є сучасною світовою практикою, воно не свідчить про якісь «вищі» ризики для Вашої дитини.
Хоча в останнє десятиліття суттєво збільшилася частка повністю вакцинованих за календарем щеплення дітей, на превеликий жаль, охоплення щепленням дітей в Україні перед війною не перевищувало 73%. (Ukraine: WHO and UNICEF estimates of immunization coverage: 2019 revision https://apps.who.int/gho/data/node.wrapper.immunization-cov?x-country=UKR).
В 2011 р. з використанням стандартизованих процедур EULAR (Європейська протиревматична ліга) були розроблені 15 рекомендацій з вакцинації дітей з ревматичними хворобами. Основні їх положення включали:
- щеплення рекомендується ВСІМ пацієнтам з ревматичними хворобами
- необхідно дотримуватися національних рекомендацій з вакцинації неживими вакцинами (дифтерія, правець, кашлюк, гепатит В, гемофілюс інфлюенца, інактивована вакцина проти поліомієліту (ін’єкційна)) – тобто, можна вводити!!!
- вакцинація має бути проведена або завершена перед початком терапії, якщо лікування можна відтермінувати
- рекомендується утримуватися від застосування ЖИВИХ вакцин (кір, червінка, паротит, оральна вакцина проти поліомієліту (краплі), вакцини проти туберкульозу (БЦЖ) та вітряної віспи) у пацієнтів, які отримують ВИСОКІ ДОЗИ базисних препаратів, біологічних ліків та кортикостероїдів (дози всіх ліків чітко прописані і Ви можете обговорити це питання з лікуючим ревматологом)
- пацієнтам на метотрексаті можуть вводитися бустерні дози (додаткові дози, тобто ті, що вводяться повторно, коли дитина вже була щеплена раніше проти цієї інфекції) вакцин проти вітряної віспи, кору, червінки та паротиту
- при контакті з хворим на вітряну віспу вакцинація доцільна тим дітям з ревматичною хворобою, в яких вже визначаються антитіла (тобто робиться спеціальний аналіз крові на «напругу» імунної відповіді або є повідомлення, що дитина хворіла на вітряну віспу)
- вакцини проти Hib (гемофілюс інфлюенца), пневмококу і менингококку наполегливо рекомендуються пацієнтам з високими дозами цитостатичної терапії та тим, хто отримує біологічну терапію (доцільно оговорити з лікуючим лікарем)
В 2015 р. Noortje Groot в літературному огляді опублікував нову інформацію про вакцинацію дітей з ревматичними захворюваннями, яка проводилася згідно даним рекомендаціям. Огляд охопив 27 великих досліджень, проведених у світі. Аналіз їх показав, що використання рутинної вакцинації у дітей з ревматичними хворобами має хороший результат захисту проти інфекцій і достатньо безпечно. У 15-тиь з цих досліджень було включено 296 пацієнтів, які отримували імунобіологічну терапію, та водночас щепились. Більшість пацієнтів мали хорошу імунну відповідь після вакцинації, але вміст захисних факторів в організмі дітей, які отримували біологічну терапію, був менший, ніж у тих, що не отримували, та швидше знижувався після щеплення. Це показало необхідність введення додаткових доз вакцин у дітей, які отримують біологічну терапію.
Всі дослідження свідчили про відсутність розвитку після щеплень живими вакцинами (кір, червінка, паротит, вітряна віспа; не досліджувалась тільки вакцинація проти туберкульозу) цієї інфекції. Не відмічене і наростання активності самої ревматичної хвороби при щепленні дитини.
В 2021 році були оновлені рекомендації щодо щеплення дітей з ревматичними хворобами.
Що ж додалося в цьому оновленні?
- пневмококова вакцинація PCV10 або PCV13 є рекомендованою всім нещепленим до цього хворим на ревматичні хвороби дітям
- щеплення проти правця слід проводити ВСІМ дітям з ревматичними хворобами, незалежно від лікування та активності хвороби, відповідно до національних рекомендацій, крім дітей, що отримують ліки проти В-лімфоцитів (ритуксімаб)
- вакцинація проти вірусу папіломи людини наполегливо рекомендована дівчатам із системним червоним вовчаком
- жива вакцина проти кору, червінки та паротиту, якщо її раніше отримувала дитина, може бути введена навіть пацієнтам, які отримують імунобілологічну терапію
- при контакті з хворим на вітряну віспу дітей на метотрексаті можна щепити VZV. У дітей, які отримують імунобілологічну терапію, це обговорюється індивідуально.
Дещо в складнішому форматі, але ці принципи загалом узгоджуються з новими наказами щодо щеплення дітей в Україні.
Таким чином, якщо Ви усвідомлюєте необхідність щеплення Вашої дитини, доцільно ретельно обговорити з лікуючим лікарем, в якому обсязі щеплена дитина попередньо, яка зараз активність її хвороби та, в деяких випадках, визначити рівень захисту Вашої дитини проти конкретних інфекцій, після чого лікар запропонує Вам індивідуальний графік щеплення та буде спостерігати за Вашою дитиною протягом всього періоду вакцинації.
В останні роки епідемія COVIDу поставила питання щодо щеплення дітей з ревматичними хворобами проти цієї небезпечної інфекції. Останні рекомендації EULAR/ACR (v.3, 15.12.21) кажуть, що слід віддавати перевагу проведенню вакцинації, не зважаючи на те, що існує деякий ризик загострення ревматичної хвороби. Щеплять дітей старше 5 років. Після введення вакцини необхідно утриматись від використання деяких протиревматичних препаратів 1-2 тижні для кращого захисту від COVIDу, якщо зараз немає ознак загострення (це питання необхідно попередньо обговорити з лікуючим лікарем). Перевага надається застосуванню мРНК-вакцин будь-якого типу (Pfizer або Moderna). Обов’язково необхідно водночас вакцинувати і всіх членів родини дитини з ревматичною хворобою.
Якщо дитина вже підходить до віку дорослого, необхідно знову повернутися до питання її щеплення, особливо, за відсутності відповідної документації.
Сподіваюсь, ми з Вами разом приймемо свідоме і сучасне спільне рішення щодо вакцинації Вашої дитини, спираючись на наведений світовий досвід, особистий досвід Вашого лікаря та Ваші власні міркування. Пам’ятаємо, що необхідно запитати і думку дитини, якщо їй виповнилося 10 років, а дитина старше 14-річного віку може вже приймати ці рішення самостійно. Все буде добре!
Література
- Вакцины против краснухи : документ по позиции ВОЗ : 86-й год издания // Еженедельный эпидемиологический бюллетень. — 2011. — № 29 (15 июля). — С. 301—316.
- ↑ Вакцины против эпидемического паротита. документ по позиции ВОЗ (pdf). WHO 9. ВОЗ (февраль 2007). Дата обращения 16 мая 2019.
- ↑ БЦЖ вакцины : документ по позиции ВОЗ — февраль 2018 : 93-й год // Еженедельный эпидемиологический бюллетень. — 2018. — № 8 (23 февраля). — С. 73—96.
- ↑ Инструкция по применению лекарственного препарата Ротатек® (PDF). Государственный реестр лекарственных средств. Минздрав РФ (2 октября 2017). Дата обращения 16 мая 2019.
- ↑ Varicella (chickenpox) (англ.). Immunization Action Сoalition (20 February 2019). — «… may be a small risk of transmission of varicella vaccine virus to household contacts, the risk is much greater that the susceptible child will be infected with wild-type varicella, which could present a more serious threat to household contacts. … There has been only one published report of mother to child transmission of varicella vaccine virus». Дата обращения 16 мая 2019.
- ↑ Киташова, А. А. Инструкция по медицинскому применению лекарственного препарата Варилрикс® / Varilrix® : Вакцина против ветряной оспы живая аттенуированная : ЛСР-001354/08-140111 / ЗАО «ГлаксоСмитКляйн Трейдинг». — Министерство здравоохранения Российской Федерации, 2014. — 1 ноября. — 10 с.
- ↑ Артёменко, И. Н. Инструкция по медицинскому применению лекарственного препарата Приорикс-Тетра® / Priorix-Tetra® : ЛП-004812-190418 / ЗАО «ГлаксоСмитКляйн Трейдинг». — Министерство здравоохранения Российской Федерации, 2018. — 19 апреля. — 14 с.
- ↑ Looker, Clare. No-fault compensation following adverse events attributed to vaccination : a review of international programmes : [англ.] / Clare Looker, Heath Kelly // Bulletin of the World Health Organization. — 2011. — Vol. 89. — P. 371−378. — doi:10.2471/LT.10.081901.
- MW Heijstek, L M Ott de Bruin, M Bijl, R Borrow, F van der Klis, i Koné-Paut, A Fasth, K Minden, A Ravelli, M Abinun, G S Pileggi, M Borte, N M Wulffraat
EULAR recommendations for vaccination in paediatric patients with rheumatic diseases
Ann Rheum Dis doi:10.1136/ard.2011.150193 Published Online First 3 August 2011 - Vaccinations in Paediatric Rheumatology: an Update on Current Developments
- Noortje Groot, Marloes W. Heijstek, and Nico M. Wulffraat Curr Rheumatol Rep. 2015; 17(7): 46.
- 10.1007/s11926-015-0519-Lu et al. Toplak et al. Moses et.al. Heijstek et al. Borte et al Erguven et al Dell’Era et al Aikawa et al
З повагою, професор Ошлянська Олена
Чому важливо регулярно робити аналізи та відвідувати лікарів?
- Ревматичні захворювання – це хронічні захворювання, часто із прогресуючим перебігом, можливістю загострень та розвитку ускладнень.
- Пацієнти із ревматичними захворюваннями протягом тривалого часу приймають цитотоксичні, імуносупресорні, часом гормональні препарати.
Необхідний регулярний моніторинг профілю безпеки пацієнта із ревматичним захворюванням.
Моніторинг включає:
- загальний аналіз крові із формулою
- загальний аналіз сечі
- рівень трансаміназ (АсАТ, АлАТ)
- рівень сечовини, креатиніну
- рівень С-реактивного протеїну.
В залежності від варіанту захворювання періодично необхідним є інструментальне обстеження:
- УЗД органів черевної порожнини
- УЗД суглобів
- УЗД м’язів
- Денситометрія
- ЕКГ
- Спірометрія
- ФЕГДС
- Капіляроскопія.
Рутинне параклінічне обстеження пацієнта проводиться що 3 міс. За потреби (загострення захворювання, ризик розвитку ускладнення, погіршення стану дитини, приєднання інтеркурентної інфекції тощо) параклінічне обстеження може проводитися частіше.
Проведення регулярного параклінічного обстеження дозволяє вчасно діагностувати зміни у стані пацієнта, верифікувати загострення чи розвиток ускладнень, вчасно провести корекцію лікування.
З повагою, професор Синоверська Ольга
Чого бажано уникати Вашій дитині?
Для того, щоб зменшити вірогідність розвитку загострень та їх частоту, необхідно пам’ятати, що деякі зовнішні фактори їм можуть сприяти. Саме тому бажано уникати:
- Інсоляція – надмірне перебування на сонці (сонячне випромінювання та інше ультрафіолетове випромінювання стимулює програмовану загибель клітин шкіри, появу внутрішньоклітинних антигенів на мембрані клітин)
- переохолодження (змінюється імунологічна реактивність, стимулюється виділення кріоглобулінів)
- фізичні та психічні травми (змінюється імунологічна реактивність, порушення цілісності тканин – антигенна стимуляція)
- ультразвукове випромінювання
- вплив вірусної і бактеріальної інфекції (віруси: краснуха, епідпаротит, гепатит В і С, адено- та ентеровірусні інфекції, EBV; бактерії: В-гемолітичний стрептокок групи А є збудником гострої ревматичної лихоманки (тому необхідне вчасне і адекватне лікування бактеріальних тонзилофарингітів, гострої стрептококової інфекції, носоглоткової інфекції), бореліоз, хламідійна, уреаплазменна інфекції)
- хімічні токсичні речовини, окремі лікарські препарати (прийом медикаментозних препаратів (з імуносупресивною дією), вплив поліклональних β-клітинних активаторів (індометацин))
- несприятливі умови життя (надмірна вологість, низька температура в приміщенні)
- гормональні фактори (гіперестроген-гіпоандрогенемія (естрогени сприяють надмірній реактивності імунної системи за рахунок поліклональної активації В-клітин і підвищення синтезу антитіл, андрогени мають пригнічуючий вплив на імунітет (пригнічення клітинних реакцій), зміни їх співвідношення можуть спостергатися в підлітковому віці. Тому підлітковий вік є додатковим чинником ризику розвитку та загострення ревматичних хвороб
- медикаментозна несприйнятливість та харчові провокації (такі як використання в їжу неякісної оливкової олії та харчових добавок із L-триптофаном; сульфаніламідні препарати, деякі антибіотики, трофоалергени і пневмоалергени)
З повагою, професор Синоверська Ольга
Дитині виповнилося 18 років, що робити?
Перехід підлітків/молодих людей, хворих на ревматичні хвороби, від дитячого ревматолога до дорослого – це не простий процес. Він передбачає скоординовані дії, спрямовані на інтеграцію пацієнта в систему надання медичних послуг дорослим людям. Мета переходу – можливість для пацієнта взяти відповідальність за власне здоров’я та спосіб життя, що в подальшому забезпечить надання високоякісної медичної допомоги цьому пацієнтові у дорослому житті.
Підготовка пацієнта до відповідальності за власне здоров’я є тривалим процесом, який має починатись у ранньому дитинстві та продовжуватися в дорослому віці, щоб розвинути навички, необхідні для самообслуговування. Крім того, пацієнт повинен мати можливість виконувати рекомендації лікаря щодо спостереження та лікування захворювання.
План переходу від дитячого спеціаліста до дорослого має бути гнучким, з визначенням оптимального терміну його реалізації. Час виконання переходу має враховувати емоційну та фізичну зрілість пацієнта. Підлітка необхідно залучати до планування перехідного періоду, слід заохочувати його поділитися власними поглядами щодо якості його життя, наприклад, фізичних обмежень, соціальних відносин, в тому числі з лікарями, які надалі будуть його спостерігати. Перехід має відбуватися, коли дитячий ревматолог впевнений, що підліток спроможний самостійно приймати рішення з організаційних питань щодо власного здоров’я.
Згідно з міжнародними рекомендаціями, для успішного переходу обов’язковим є залучення батьків і дитини, а також дорослого та дитячого ревматологів. Дорослий і дитячий ревматологи мають обговорити дані пацієнта з медичного витягу, наданого дорослому ревматологу. Процес переходу спрощує залучення координатора медичного переходу, функцію якого можуть виконувати інші медичні працівники, зокрема, медичні сестри відповідної спеціалізації. Таким чином, процес переходу підлітка, хворого на ЮІА, під опіку дорослого ревматолога є активним, динамічним і гнучким, адаптованим до віку, розумового та фізичного розвитку, а також до культурного рівня пацієнта, коли слід враховувати його фізичний і психосоціальний статус, освіту, професійну реабілітацію. Цей процес має бути своєчасним, орієнтованим на майбутнє. Необхідними умовами успішного переходу пацієнта є оволодіння навичками спілкування, прийняття рішень і контролю за станом власного здоров’я, що забезпечить оптимальне лікування хвороби.
З повагою, професор Бойко Ярина
Чи в мене «особлива дитина»?
Складним є усвідомлення того, що дитина захворіла на хронічну і тривалу хворобу. Виникають запитання: Чому саме наша дитина захворіла? Що стало причиною хвороби? Чи можна було швидше поставити діагноз? Як перебігатиме хвороба у нашої дитини? Як вплине хвороба на подальше життя нашої дитини, родини? Як реагуватимуть учні, вчителі, родичі, знайомі? У цей складний час уся родина потребує підтримки та поради. Тут може допомогти спілкування з батьками дітей, які вже мають досвід життя з цим захворюванням, а також щира підтримка родичів і друзів. Завжди фахову інформацію про захворювання, шляхи лікування, стан здоров’я можна отримати у свого лікаря. Дуже важливо не залишатися наодинці з проблемою, а розуміти її та шукати шляхи розв’язання. Наскільки сильно вплине хвороба на життя дитини, залежить насамперед від важкості недуги і віку, в якому дитина захворіла. Однак слід розуміти, що, зосередившись на проблемі, її можна розв’язати. Свідченням цього є позитивний досвід багатьох сімей. Не менш важливо, щоб сім’я у вихованні дитини мала супровід спеціалістів, бо, крім питань реабілітації та лікування, важливо пам’ятати, що дитина, хвора на ЮІА, особливо потребує любові, розвитку здібностей, дисципліни тощо.
З повагою, професор Бойко Ярина